Niniejsze studium oparte jest na założeniu, że w literaturze narodów doświadczonych przez kolonizację zapożyczony gatunek powieści podróżniczo-przygodowej pełni odmienne funkcje dydaktyczne i światopoglądowe aniżeli w literaturze zachodnioeuropejskiej. Omówiono polskie i ukraińskie powieści podróżniczo-przygodowe, powstałe w okresie od początku XX w. do 1989 r., w których istotną rolę odgrywa kwestia tożsamości narodowej. Ze względu na strukturę świata przedstawionego oraz motyw egzotycznej podróży wyodrębniono dwa typy powieści. Utwory pierwszego typu – „przymiarki do roli kolonizatora” – służyły głównie podnoszeniu samooceny narodowej, obrazowaniu przedstawicieli „swojej grupy” jako uprzywilejowanych Europejczyków w typowych sytuacjach kolonialnych. W powieściach drugiego typu – „rewizja doświadczenia kolonialnego” – egzotyczna podróż wiązała się z przeciwstawieniem „swojej grupy” władzy zaborczej, „wybrane traumy” narodowe poddawane były tu rewizji i zastępowane obietnicą przyszłego zwycięstwa. Zwrócono też uwagę na odmiany funkcjonujące na marginesie „czystych typów” oraz analogie z innymi typami powieści podróżniczo-przygodowych występującymi w literaturach polskiej i ukraińskiej
Наше дослідження ґрунтується на припущенні, що за умови запозичення жанру екзотичного пригодницького роману для юнацтва до літератур націй, які зазнали колонізації, зокрема польської та української, актуалізуються відмінні ідеологічно-дидактичні функції, ніж у західноєвропейських літературах. Поміж текстами в жанрі "екзотичної пригоди" з обох літератур від початку ХХ ст. до 1989 р., де ключовою є національна ідентичність, виокремлено два типи романів, відповідно до структури художнього світу та мотивації екзотичної подорожі. Обидва типи, розважаючи, виконують також дидактичні функції, пов’язані з ідентичністю. Перший тип, схематично названий "примірювання досвіду колонізатора", насамперед спрямований на зростання національної самооцінки; у таких романах представники "своєї групи" діють у типових колоніальних ситуаціях як привілейовані європейці, а самі ситуації почасти піддаються ревізії з погляду ідеології "волелюбних борців за свободу". Другий тип, названий "ревізією досвіду колонізованого", об'єднує романи, де екзотична пригода пов'язана з протиставленням "своєї групи" владній системі "окупанта", тут актуалізовано "вибрані травми", які (завдяки переможному пафосу жанру) перетворено на обітницю перемоги. У статті розглянуто також можливі шляхи контамінації описаних "чистих типів", а також історичне співіснування цього типу з іншими видами екзотичної пригодницької прози в польській та українській літературах